Останній день в моєму житті..? Хм… Що б я зробила? Не знаю.. От чесно не знаю, бо не вважаю це чимось особливим… Можу закластитися, кожен скаже, що провів би свій останній день в колі найближчих людей, здійснив би всі свої мрії, всі свої бажання, все, чого хотів цілісіньке життя… Але тоді автоматично виникає запитання: А ДЛЯ ЧОГО ТОДІ НАМ ДАНЕ ЖИТТЯ?? ДЛЯ ЧОГО МИ ТОДІ ЖИВЕМО? ДЛЯ ЧОГО ЦЕ ВСЕ??? ЩО ЗАВАЖАЄ НАМ ЗАРАЗ ЗДІЙСНИТИ СВОЇ МРІЇ І БАЖАННЯ??! От скажіть?
Якщо сказати, що завтра останній день, а потім порожнеча, пітьма, всі почнуть щось робити, бо це ж ОСТАННІЙ день!!! Але чомусь ніхто не думає про те, що КОЖЕН день у нашому житті єдиний, унікальний, неповторний і іншого такого не буде!!! Сьогоднішній день останній у нашому житті, і вчорашній таким був, і завтрашній таким буде…
Ми всі чекаємо чогось, прямуємо у напрямку до чогось. Кожного разу ми собі говоримо, що зробимо те і те, а тоді будемо жити. Спочатку ми чекаємо на те, коли закінчимо школу, пізніше інститут, потім запевняємо себе, що все зміниться, коли знайдемо роботу, створимо сім*ю, потім чекаємо виходу на пенсію і віримо, що почнеться нове життя. А ЯКЕ НОВЕ ЖИТТЯ??? ХІБА МИ ЖИВЕМО?? МИ НЕ РОБИМО НІЧОГО, А ЛИШЕ ЧЕКАЄМО НЕ ВІДОМО НА ЩО, І ТІЛЬКИ В ОСТАННІЙ МОМЕНТ ПОЧИНАЄМО РУХАТИСЯ І НАЗДОГАНЯТИ ТЕ, ЩО, В ПРИНЦИПІ, ВЖЕ І НЕ НАЗДОЖЕНЕШ…
Але для чого мислити так глобально? Візьмемо сьогоднішній день: чого зараз чекаємо найбільше? Правильно ВИХІДНИХ. Ще в неділю ввечері ми чекаємо на наступну суботу…Ну не банально? Жити два дні з семи? А ті п*ять тоді для чого? Просто щоб минули? Так само використовуємо ми і відведений нам час, але для чого? ЯКИЙ СЕНС???!!
Або ще одне. Просто надзвичайно актуально: НОВИЙ РІК. Улюблена фраза кожного: я розпочну нове життя, все зміниться на краще. А тепер нехай всі згадають минулі роки, свої обіцянки, і нехай кожен чесно зізнається, чи виконав хоча би ОДИН пункт із свого плану? От чесно, якщо покласти руку на серце?.. Ми нічого не робимо, лише чекаємо манни небесної, а коли припече, махаємо руками і намагаємося злетіти. І скажіть, що я не маю рації?
Єдине, що хочу сказати: не чекайте, коли закінчите школу, інститут, коли народяться діти.
Досить чекати, коли почнете працювати, коли підете на пенсію, коли візьмете нарешті розлучення. Не чекайте вечора п'ятниці, ранку неділі, купівлі нової машини, нової квартири. Не чекайте весни, літа, осені, зими. Хвилини щастя - дорогоцінні, це не кінцевий пункт подорожі, а сама подорож. Працюйте - не тільки заради грошей, любіть, не очікуючи на розлуку і біль. Танцюйте - не звертаючи уваги на погляди. Живіть так, як хочеться, бо життя дається нам лише ОДИН РАЗ, і воно НАШЕ, і ЛИШЕ НАШЕ!!! Ми нікому нічого не зобов*язані, і нам ніхто нічого не винен. Найжахливіша помилка, яку ми можемо зробити - це все життя гнатися за цілями, не помічаючи, як повз нас пробігає наше життя ..
Отже, кожен день ми повинні прожити, як останній, навчитися чогось нового, відкрити для себе щось незвідане, адже саме це і є життя, саме для цього ми живемо. Кожен день повинен бути таким, щоб ввечері, перед сном ми могли передивитися свої спогади і зрозуміти, що все було не на марно, що ми заслуговуємо на це життя. Нам ніхто ніколи не скаже, коли буде кінець, бо ніхто цього насправді не знає, і самі ми не можемо, так, як і не міг Фауст сказати: «Спинися мить! Прекрасна ти!», тому потрібно робити так, щоб ми були завжди готовими, до того, що колись ця прекрасна мить таки спинеться, незалежно від нашого бажання…
ID:
300445
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.12.2011 23:26:53
© дата внесення змiн: 26.09.2012 15:14:21
автор: Настя Мозгова
Вкажіть причину вашої скарги
|
