Просте поняття , - спілкування…
Але яку вагу питання
Оце приймає з часом враз,
Коли стосується вже нас.
Тих нас, кого лишають друзі,
Зникають на життєвій смузі,
Тих нас , від кого йде рідня …
Ми ж спілкувалися щодня
Уста в уста, лице в лице
І нам здавалося, що це
Буде постійно… та дарма
Того, що було, - вже нема.
Життя не вічне, - сиротіємо
І втративши, звісно жаліємо
Тих співрозмовників, що з ними
Були близькими ми такими.
Ми спілкувались і без слів
Була в нас радість, був і гнів…
Та закінчилось, - час пробив
І наодинці залишив
Нас з спогадами: " От колись !.."
Й сльозою очі налились…
Яке просте, яке безцінне
Те спілкування швидкоплинне,
Як відчуваєш, що душею
Благоговієш ти своєю
Від жесту, погляду, від фрази,
Коли слова немов алмази
Дорогоцінними рядами,
Як перли стеляться між нами.
Спілкуймось, люди, час іде
Нехай між нас не пропаде
Бажання просто спілкуватись
Словами в просторі єднатись !
22.01.2012 р.
Знаєте,а деколи так шкода коли ти чогось людині не доказов,або просто незміг висловити свої почуття:співчуття, підтримку,навіть одна усмішка деколи відігралаб велику роль.А згодом коли насмілишся це зробити,стає просто пізно!
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вразливо і чуттєво. Браво,пане Олексо! Єдине,якщо дозволите: "Нас з спогадами: От колись!..". Можливо,я неправий,-вибачте. 
