Чотири стіни…Побитий годинник…
Холодне вікно, як спрямований чинник
Клубочиться дим крізь завмерлий туман,
Сподіваюсь-таки на можливий обман…
Чотири стіни…Затемнілий диван…
Між яскравих думок, осовілих саван
Пропонує слова, той наївний «відмінник»:
Розгорнути думки в нескінченний числівник…
Чотири стіни…Поцвіліла картина…
Де радіє мала, навіжена дитина
Залишається ніч на ранковий обід,
Пролонгує життя до відзначених літ…
Чотири стіни…Замальований лід…
Розливає в підлогу отруєний плід
Доторкнувся його, і настала година,
Заяскравіла мить…Що я покину?...
