Цей демон зваблював її довго.
То ліжко красив анемонами,
То кавові зерна з плантацій Того
Сіяв у неї на підвіконні -
І виростали із них дерева, вкриті орхідеями
А опадали метеликами, а не листям…
То шалено-красивими ідеями
В її серці відшукував місце.
То опівночі на червоних мустангах
Чатував при вікні у зливу
І перли великі, як манго,
Їй носив, як дитина, щасливий.
То влаштовував зоряні вояжі
Від Оріона на Альдебаран.
І навіть відрізав шматочок своєї душі –
Так, душі!..
Щоб безсмертною стала вона…
Але вона довго його не хотіла,
Бо помітила в смолі кучерів ріжки.
І навіть дивна краса його тіла
(що, зізнаюсь, часто їй марилась в ліжку )
Не справляла належний ефект…
Вона б, може, його й прийняла,
Якби не гидливе оте «фе-е…»
Через ріжки у волоссі немов смола…
І коли він нарешті усе зрозумів,
То не став демонічно її карати –
Сумно всміхнувсь…і не стало більш див,
Лиш чорні пір’їнки кружляли в кімнаті…
28,02,2011
Як перекладач з демонічної мови,
ви мусите адаптувати твір до людської
Тому виправте, тим більш що і зірка з сузір'я Оріона
Ольга Ярмуш відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так-так...маю подумати, сіль говорите. Воно ж то може бути так - що і із цілого сузір'я(якщо воно обжите) Оріона мої нещасні герої літали на малообжите с-ря Тельця, а саме на Альдебаран, оскільки вони знаходяться на одній "космолінії"(вичитала вже згодом, після написання вірша). Та все ж...
...Якщо десь колись в неті натрапите на мій вірш з вашими правками, знайте - то ваша заслуга!
Будуть ще думки, пишіть
Від Бетельгейзе на Альдебаран -
з зорі на зорю краще, ніж з сузір'я на зорю...
Ольга Ярмуш відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, напевне... все-таки із зорі на зорю - це осяжніше, ніж із сузір'я (себто, скупчення небесних тіл) на одну зірку...
Це я так думаю, а як мислять демони мені не зовсім відомо.Ось так.
