Мелькають
лиця друзів
бистроплинно
В крутій пропасниці –
безодні дня.
Душа шука
високе,
невловиме,
Таке нетлінне як вона одна.
Розбіглася
по ночах горобиних
Адамова і Євина рідня.
Душа шука
відлуння невловиме
Таке безмовне
як вона одна.
Де ви,
роди і виводки родинні?
Та вас уже
ніхто не об’єдна.
Душа шука
легенди невловимі –
Така наївна
лиш вона одна.
А раптом і озвуться
побратими:
Із семинеба
чи з морського дна?
До них вона
летітиме,
плистиме,
І буде в добрім світі
не одна.
