Ніч тихо відступає крок за кроком
І розгортається на дні небес вогонь.
Ввірвався ранок. Ніби ненароком,
На крилах вітру відлітає сон.
Пітьма в мовчанці опускає руки,
Передає корону промінцям.
І гасить зорі невимовний смуток,
Міняє дні на ночі без кінця.
Крізь скло вікна нарешті бачу ранок.
Я так чекала світла уві млі.
І згасла ніч. Згорівши до останку,
Коронувала світло на землі.
Тепло торкнеться рук моїх печально –
Це промінь сонця лине крізь вікно.
сьогодні нас чекає мить прощання,
але я посміхаюсь світлу все одно!
