Ми йшли по вулиці четвертих спільних весен
за спину заховавши ранець із дощем,
чи щось існує на Землі таке ж до болю чесне
як щира насолода теплим днем?
На скроні родимка до сонця тягне губи...
всміхаються в очах зелені маячки.
Чи щось існує на Землі таке ж до болю любе
як, в день весняний, ти?