Долонями воду хочу вхопити...
Ну а вона кожен раз витіка.
Я хочу вмитися, хочу попити.
Мрія, повір, аж занадто важка.
Мокрі долоні і губи в воді.
Краплі стікають по бороді.
Долю схопить не вдається мені
І потримати годинку в узді.
Так і зникає майбутнє моє…
З рук витікає, не можу схопити.
Швидко, мов цукор в воді, розтає.
Як хоч краплинку собі залишити?
Годі! Набридло! Не можу старатись.
Сили ловити його вже немає.
Скільки мені через це ще каратись?
Плюну, хай просто крізь пальці стікає.
