Ти думаєш, що «хитро видуманий»,
Що цей пропитий згубний світ тебе не зловить…
Ну що ж, поки кури у підїзді стримано,
А там запитаєш чи штатна матерія вийти дозволить…
Ти думаєш, що ти «особливого вартий»,
Що в світі немає такого ще Кельвіна Клайна,
Змирись мінералів створіння нахабне,
Й молись, щоб у долі на тебе - червона лиш карта…
Ти думаєш, що ти «не такий як усі, а талант»
Що мірятись можеш із Клептоном, Кінгом, Маккартні,
Заїжджений ти, мелодії твої не варті
Вінілу пластинок, що ти їх в дитинстві збирав…
Ти думаєш, що ти «неповторна самовладна особа»,
Що з фатумом ти на ти, що ділите землю вітчизни,
Так от – я сьогодні чув його завжди гідну промову,
Доживеш ще до осені, а там кредитори й самотній період кризи…
