В тумані заблукали гори
Осіннім ранком золотим,
Ще місяці не сховавсь в хороми,
Ще промінь сонця не злетів
Лиш журавель серез туману
Мов тінь самотньо пролетів
Тужливий клич його розтанув
У горах, в мороці сідім
Тужливий клич,важке зітхання
Злетів у ввись,завмер,затих
Немов лелечий спів кохання,
А може то прощання мить
Проснулись гори,стрепенулись
Розвіяли густий туман
І повторили,повторили,
Самотню пісню журавля.