Ввібравши в себе смак солодкої печалі,
Я в світлі ночі відшукала твої кроки.
А я чекатиму на тебе на причалі!
Нехай пройдуть століття, вічність, роки…
Я не забуду! Вже до болі звикла…
Я берегтиму кожен вічний крок.
Моя любов до тебе ще не зникла!
З тобою досягнула до зірок…
Я прогорнула стрічку в нашім серіалі…
Я прочитала все у поглядах сумних.
Ми не зустрінемося у новім фіналі…
Не дочекаємося співів голосних…
Ми не зустрінемо світанок, вибачай.
Не пройдемося по осіннім листі…
З тобою інша… Боляче! Нехай…
Я пропаду в осіннім падолисті…
А як же боляче те рідне відпускати!..
У серці відчувати кожну мить…
У мареві ночей весь час блукати…
Нікому не казати, що болить…
Та я зумію! Я переживу!
Я не забула, як колись співала.
Не я в сльозах жовтневих пропливу…
Це осінь воду й сіль перемішала…
а закінчення просто філософське 
гарно.
