Він так по-особливому її кохав...
Він снив її ночами, наче казку,
У мріях ніжно пестив, цілував,
Хвилини з нею згадував, як з неба ласку.
Він так по-особливому її кохав,
Хоч часто ранив душу їй словами.
В такі хвилини він її втрачав,
На пазли серце рвав її руками.
Він так по-особливому її кохав,
Дивився в очі щиро, мов в останнє.
В її вустах він мрію розшукав,
А в силуеті тіла він знайшов бажання.
Він так по-особливому її кохав...
До болю в серці мріяв з нею бути.
Він нею жив і дихав, з нею в небесах літав,
Готовий все на світі лиш для неї роздобути!
