- ?
- Збуджує... заборонені емоції куди гостріші за офіційні... Погляд чужого (і тут таки згадується те зубате страшидло!) не так бачиш, скільки відчуваєш, дотики атакують електричним розрядом, а шепіт сприймаєш як вишукану гру у зваблення...
-?
- Ти не розумієш!! Я! У моїй голові теж не вкладається цей непізнаний смак отрути!!! Знаєш, таке враження, що я Хіросіма, а він експерементальна ядерна бомба відчуттів! Так! Саме ядерна! бо ж неконтрольовані хвилі тих табуйованих хххочу ( най лише теоретичних!) здатні стерти гордість свого „Я”, у порох перетворити вірність обіцянкам, онулювати память про Твої заповіді...
- Ця зброя здатна на усе, окрім ... окрім зачаття нового життя. Зброя не здатна на диво. Вгамуй свої пристрасті і згадай про ніжність кохання до свого!
- Знаю... знаю, що мозок Ти мені дав, щоб угамовувати диявола в серці... Та чи був Ти коли-небуть жінкою, щоб зараз давати поради мені...Мені! Жінці, яка за своє життя пізнала кохання, та не пізнала пристрасті; жінці, що вірить Тобі, але втрачає надію на колискову; жінці, що говорить про своє щастя, та не чує його голосу? Чи маєш Ти право судити Жжжінку, якщо ніколи не був нею на створеній Тобою землі?
- Зброя... Утилізуй в собі зброю! Дав тобі вибір – користуйся!
- Вибір... вибір роблять тоді, коли мовчать емоції... А вони в мені як пекельний вогонь – мушу шепотіти, говорити, кричати, бо випалить нутрощі! Горить! Відчуваєш? Горить! А його очі кольору сірого неба не просять, не обіцяють, навіть не вимагають мого серррця...лише тіло і ... трохи душі... Душшііі...тіііла... Ділись з ближнім своїм (сміх і тільки з Твоїх заповідей!). Чи не так? М? Відповідай, о Ваша Святосте!!!
- А очі твого, очі твого не горять вогнями райдуг, не світяться усіма падаючими зірками, коли ти вдивляєшся у них ледь дихаючи від дотиків свого? Чи твій не зігріває твоє бентежне серце і не дістає з провалля пристрастей твою душу? Жжжінко!
- Мій дістає...а це хіба його біль? Це ж Ти, Ти, що сотворив мене (на дідька Тобі мій дозвіл!) мусиш оберігати від тих бомб бажань! Ти мусив би закривати провалля! Ти! Але натомсть дав вииибір – на, дівчинко, користуууйся зброєю вибору. Тілько забув Ти про інструкцію для такої цяцьки!!! Чуєш? Ти, сама досконалість і милість! Чуєш?!
- ?
- Виходить і Ти не без гріха... Батько... Хм...
- Воскреси память, дочко... Зімкни повіки і пригадай свого...
- ???
...Згадала... Майже тілесно відчуваю ті райдуги свого, ті теплі уста свого, ті танці під шелест осіннього листя зі своїм, ті мої заціловані родинки своїм... Згадала... (дивно – повіки самі вимкнули картинку світу...). Дякую, що у серця є память... Ххх (перший вииидиххх)
- Дівчинко... Жінко... ніхто не в праві судити тебе... Я не в праві!
- Вірю Тобі, вірю в Тебе... як завше... Не даватиму в оренду пекельному князю (його істинне імя – пристрасть!!!) ані кутка свого серця... Бо там, у серці, знову райдуги... Поки що. Так... поки що...
- Памятай, Жінко, що і ти не знаєш, кого твій поселив у своє серце...
- ???
Ку-ку-ріііікуууу!
- Славімо ррранок! Хвала сонцю! А то ці думки про ... таки заженуть до психіатра!!!
ЗДОРОВО!!!!!!!!!!!!!!!! Прекрасное начало романа... Прочитал на одном дыхании. Не вздумайте оставить без продолжения и разочаровать читателя, который теперь спокойно спать не будет в ожиданиия, с трепетом каждый раз заходя на Вашу страницу!!!
"Коронация слова" по Вас плачет однозначно!!!
nadionchik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой! я аж засоромилася і опустила очі долі... Приємно ж від Вас таке читати, але до ще як рачки до Ватикану із Вінниці)))
ОГО! Сильна Жінка у Вас... бо та зброя.. вона манить новим, пристраснішим, гарячим, солодшим над усе, обіцяє прожити дубль два життя, відчути гаму , про яку раніше думала, що то раз на все життя... І вибір, даний нам, руйнує майстерно кордони раніше чіткі: це добре, а то погано...і весь час питання-ствердження: "Бог - то любов?!" і розуміння: якщо не пригублю цю спокусу, не знатиму, любов це чи пристрасть одномиттєва. І пригублюєш... і розумієш, що любов ... з пристрастю... і ця суміш блокує пам"ять про СВОГО, про золоте листя в парку із своїм... але "Ця зброя здатна на усе, окрім ... окрім зачаття нового життя. "
nadionchik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тааак...чіткість кордонів розмивається і біс починає реготатися, АЛЕ є память і гординя (саме гординя!), яка нас, закоханих у свого, таки рятує)) Дякую за Ваше розуміння і за візит
