Дозвольте з Вами слухать тишину,
дозвольте разом бути в світлім сумі, –
бо за обох є Ваша думка в думі...
В буденності, у метушні і в тлумі
для мрій я зірку з неба не згорну –
дозвольте з Вами слухать тишину.
Дозвольте з Вами линуть в вишину,
дозвольте снить і мріять висотою,
і сподіванням, і казковою порою,
вишневою на сході вишиною.
Слів трепетних вагання не мину, –
Дозвольте з Вами линуть в вишину.
Дозвольте з Вами ринуть в глибину,
Заглибитись до дна, врости у самість.
Бо усмішка без мук – даремна радість!..
Щасливим смутком Вас я обгорну,
дозвольте з Вами ринуть в глибину.
Дозвольте з Вами мати супокІ́й.
Серед сміття, скіпок, трісок ми зразу ж
собі признаємось, що неминуче разом
ми незалежні вдвох, хоч Ваша я, Ви – мій.
Дозвольте з Вами мати супокі́й.
Дозвольте з Вами слухать тишину...
Валерыя (Валярына) Кустава
Дазвольце з Вамі слухаць цішыню...
Дазвольце з Вамі слухаць цішыню,
дазвольце разам быць у сьветлым суме, —
бо за абодвух Ваша думка ў думе...
Ў будзённасьці, у мітусьні і ў тлуме
я мроям цёплых зьнічак не зманю —
дазвольце з Вамі слухаць цішыню.
Дазвольце з Вамі дыхаць вышынёй,
дазвольце ёю сьніць і трызьніць ёю,
крыштальным сподзевам і казачнай парою,
вішнёвай узыходнай вышынёю.
Слоў трапяткіх няўпэўненасьць са мной, —
дазвольце з Вамі дыхаць вышынёй.
Дазвольце з Вамі кратаць глыбіню,
кранаць яе — урастаць, глыбець у самасьць.
Усьмешка без пакут — пустая радасьць!..
Журбой шчасьлівай Вас я атулю,
дазвольце з Вамі кратаць глыбіню.
Дазвольце з Вамі вынайсьці спакой.
Сярод аскепкаў, трэсак, сьмецьця сказаў
сабе прызнацца: немінуча разам
мы незалежныя, хоць Ваша я, Вы — мой.
Дазвольце з Вамі вынайсьці спакой.
Дазвольце з Вамі слухаць цішыню...
