І вдень, і в ніч ввижається мені
Твоє серце, що горить в огні.
Очі гарні і прекрасні,
Як зорі в небі – ясні.
Цікаво бачити вогні,
Що світять в небі – неземні.
Прийшли вже холоди невчасні,
А я ще й досі записую думки всі власні.
В тиші мене штурмують стіни затісні,
Що затрудняє дихання мені.
Ми з тобою паралелі несумісні
І нас скують в кайдани люди злісні.
Тоді, напевно, ми сучасні блазні,
Що застрягли в почуттях як в’язні.
