Крок за кроком, по хвилині
час біжить, минає.
Не по днях, а по годині...
- Як? Ти знаєш?
- Ні не знаю.
Ми втрачаємо коханих.
Дань виплачуєм роками.
Ми не бачимо прогал.
Що втачаєм час...
віками.
Ми назавжди у безлюдді.
У самотності проходить
те життя, що у шкарлупі
ми проводимо..
нас морить.
Морить нас не існування.
І не жаль, не туга.
Не любов і не кохання,
не складна недуга...
Тільки лиш душі страждання.
За шістнадцять років...
Вдруге.