«Ану мразі! Всі в барак! Бігом уроди, піда..си!» Раніше пару десятків років назад за такі слова адміністрація була б в шоці, їм би такий бунт устроїли, кров текла б рікою від перерізаних добровільно в знак протесту вен. А зараз всі як вівці, залякані та зашугані, лише би людиною зостатись. Повторюю собі раз у раз-«лише людські якості зберегти, лише людські принципи не залишити та не поступитись ними. Нехай будь-що, але нижче я не впаду, хер їм вдасться мене зламати і на звіра перетворити.»
«На підлогу!»- прозвучала команда коли всі були в бараці. Всі як підкошенні попадали, хто де, все одно в чому ти!... «На підлогу тварі і щоб не одна бл..дь годови від підлоги не відривала!»- чую, як відрапортував якись боєць про те, що всі умовні бунтівники на підлозі. Я так ліг , щоб хоча б трошки щось да бачити.
Помалу, насолоджуючись своїм царським становищем, відчуваючи неймовірний жах більшої частини зеків, проходжувався ВІН поміж тіл на підлозі. Ходить вальяжно "Палкан"- командир цих недолюдів, неймовірно здоровий, такий як дасть разок, так і все-вася тікай. РАЗ-відчув як до мого сусіда на підлозі доторкнулися дубінкою,-«ти шо су..ка мовчиш?!»-Т Р І С Ь йому по ребрах з ноги,-«відповідай мразюка.» Шепочу йому-«бистро розкажи про себе "Анекдот".» Той, зрозумівши мене, затараторив заікаючись: «Смірнов Віталій Віталійович,1968 року народження, засудженний за статею 140ч3, 142ч3 та (і тут він зробив фатальну помилку) 117 Ч 3.» ( стаття 117 ч 3- це згвалтування з тяжкими наслідками). Ну думаю, все попав мій випадковий сусід...
(Далі буде)
Доброго дня. Прочитала всі три частини. Добре, що пишете коротко, але той жах вбивчий між рядків відчувається реально. Як же Ви вижили? Дуже хочу поспілкуватися з Вами в особистій пошті, якщо цікавить допомога з текстом (бо нажаль є деякі неточності), пишиіть. Ваша проза жива, актуальна, дуже важлива, чекаю листа. Ариша