...коли в зимові довгі ночі,
в години роздумів я мимоволі
гортаю книгу мого життя,
подовгу, з великим трепетом і
насолодою вчитуюсь в сторінки,
пов'язані з
Тобою
...вони ще майже чисті, не
списані і не зім'яті,
від них віє ароматом
свіжоскошеного лугу,
духмяних польових квітів,
весняного неба,
мов недоспіваного
Кохання
...гадаю, вже є щастям, коли Ти
зможеш в безслівному життєписі
відшукати подібну сторінку,
де так стисло і водночас
з усією повнотою була б
відбита суть Твого
Життя
Часто думаю над таким питанням: чому ми жалкуємо за тим, що втратили, а не берегли його?
Можливо, тут треба сказати так: що не робиться, то на краще?
Що скажете , пане Олексо?
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00