(переклад)
Борис Пастернак
Ще лютий. Десь чорнил дістати б
Та й на папір зійтись плачем,
Як хтозна-де весна строката
Бринить сльозою і дощем.
Найняти б коней. За шість гривень,
Крізь благовіст, під скрип коліс
Вмить опинитись там, де злива
Чорніша від чорнил та сліз.
Де, мов зав’ялі чорні груші,
Граків з дерев обтрусить шум,
Щоб допили з очей калюжі
Лютневу сухість чорних дум.
Де зір проталин ще чорніший,
І вітер криками дзвенить,
І без обдумувань все швидше
Перо збентежено скрипить.
