Сон все не йде. Так хочеться обіймів.
Цілунків ніжних, не байдужих слів.
Щоб відчувати те, що я потрібна.
Що не одна, з єдиним у житті.
Так хочеться сміятись без зупину.
Дурачитись і вірити комусь.
Щоб просто знати що тебе вже не покинуть.
Самій любити і творити суть.
Я хочу наший світ, щоб там нікого.
Лиш ми у двох сценарій написали.
Як нам би захотілось так і зробили.
Всі мрії наші збудуться в реалі.
Тобі довірити все саме сокровенне.
І не боятися що потім розчаруєш.
А просто знати що лиш я потрібна.
І поки ми живем то разом будем.
Такі бажання, ніби й не безглузді.
Прості, і все напевно це здійснимо.
Та де ти є, мій милий та коханий.
Шукати, чи тебе знайду я.
Чекаю з нетерпінням я моменту
Коли скажу я що ти все ж існуєш.
Мене до себе ніжно ти пригорнеш.
В очі заглянеш і тоді зумію.
Тобі я вірити, тебе любити.
Стільки провалів, та все ж є надія.
Що будем ми у нашому едемі.
Закохані, спокійні та щасливі.