Ми ті, що не навчилися любити,
І в небо не злетіли (бо безкрилі).
Бреде наш вік, спустошений, як митар
Рахуючи за нас нужденні милі.
Ще крок, ще два… лишилося до «завтра»
Скажіть, а «нині» за гріхи чиї?!
Чекає лиш на те, як ляже карта
Той ворог ваш, що в серці причаївсь.
Ні пари з уст – наказано: «Мовчати!»
Комусь за це «сузір’я» на лацкан!
Але ж тебе твоя родила мати
І ти давно, напевне, батько й сам!..
Народе мій, скажи, чому ти злидар
У себе вдома, на своїй землі?!
Чому вкраїнський дух, як на коридах,
Якого рвуть безжально бугаї?!
Народе мій, ти вистояти зможеш.
Ніхто скорити віру не зумів!
Допоможи всім нам , Пречистий Боже,
Навіть тоді, коли забракне слів!
Я також приєднуюсь до аплодисментів. Цей образ бугаїв, що шматують Україну глибокий і доречний. Надіюсь нам слів, щоб просити і відстоювати державу і народ вистачить!
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Широ дякую, пане Володимире, мені важлива ваша думка.http://www.poetryclub.com.ua/img/smile/41.gif