Сідали ми поближче,
злітали ми все вище,
крутили на горищі
ми любов.
Була ти зовсім боса
та не крутив я носом
і кращої для форсу
не знайшов.
Ми грались в мами й тата,
і зовсім не по блату
я личко конопате
цілував.
А ти, моя кубіто,
сказала, – ми з привітом, –
чого я навіть літом
не чекав.
Трудився я до поту
і ти була не проти,
і пішки на роботу
я ходив.
А ти мене забула,
ридань моїх не чула
взяла і «бортанула»
назавжди.
Я слав тобі привіти,
я думав, будуть діти,
я рвав для тебе квіти
на траві,
а ти, голубко мила,
за іншим полетіла.
Для чого тільки в дурники пошила?..
