****************************
Чотирикутна самотність вікна,
Чорна баня на плацдармі,
що зветься війна...
Чотирикутна самотність вікна
холодом віє,
але прозорий, як шибка,
Побачить те, що чорніє.
Він знає, з чого риба гниє,
відчуває сморід брехні.
Він нас карає за бруд,
вичищає, мов хлів,
наші душі,
дає насущного хліба і слів.
Без нього ми просто камінь і глина,
а з ним — наріжна цеглина.
_ _ _ _ _ _
Чотирикутна самотність вікна,
біла баня виблискує на плацдармі,
що звався війна.
15.02.2013 р.
цикл "Езотеризм"
Антологія сучасної української літератури. - Хмельницький, 2015. - Ч. 5. - С. 194.
Дякую щиросердечно, що допомогли все-таки прочитати цей вірш, Вами написаний так давно. Я переконалась, що Ви ясновидець дійсно. Пишу відверто: тут Ваш стан передчуття чогось темного, коварного, страшного і це було ще до війни. Тому вірш сильний, проникливий, торкнувся холодком до глибини душі.
Навряд чи можна мене назвати ясновидцем, але передчуття небезпеки, інтуїція інколи спрацьовує, хоча не завжди це вдається належним чином інтерпретувати. Думаю, купол на військовій академії послугав певним егрегором, що допоміг сконцентрувати думки щодо цього, бо перед цим вже була Грузія, спроба натиснути на Україну за допомогою газової труби. Всі ці речі й наштовхнули на думку про неминучість війни.
Ростислав Сердешний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У цьому вірші є своєрідний яскравий образ, намальований словом. Загалом у мене, я думаю, вийшло написати гарно про ті почуття, які переповнюють мене останнім часом. Ірино, дякую, що оцінили гідно!