Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Божена Гетьманчук: Про все і ні про що… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ RAY ZAVTRA, 26.08.2013 - 23:45
Ну так вже з надривом! Надзвичайні емоції після прочитування. І щось є знайоме
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро вдячна,надзвичайно приємно
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
місце зустрічі не змінне а час будь-який,завжди буду рада
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я дуже вдячна, але не вважаю свій вірш геніальним, "наче-геніїв повно,важче сутність знайти у словах. . . " Заходьте на каву Люба Василик, 10.06.2013 - 14:39
це точно вірш про все: про відчайдушні пошуки себе в поезії, про політ мрії, про втому і розчарування, про сильну і ніжну ліричну героїню... одним словом, БРАВО
Валя Савелюк, 10.06.2013 - 08:19
монолог розпачу і надії... і навіть рішучості - вибороти своє... День за днем безупинно біжить Я забути волію кожнісіньку пасмурну мить, Коли сонце не гріло,в очах не блищала блакить"... - у цих словах і рядках "аналітичний процес" Ваш найближче "дібрався" причин... натхнення - це "надихання" - Хтось на нас "дихає", Хтось "складе рота рурочкою" і дмухне нам у чоло, в обличчя... цей Хтось - постійно "дмухає" на нас, але поки ми живемо повернуті обличчям до нього (тобто відкриті сприймати...), ак тільки ми відвертаємося кудись в мирські турботи і любові свої - Хтось (Ви називаєте Музою...) не може "дмухати", бо ми самі відвернули обличчя свої - як от ніби соняшник, який одвернувся б од сонця і скаржився, що воно йому більше не світить... не надихає рости і цвісти... зникло... якщо писати вірші - це Ваше внутрішнє (духовне) бажанняч, отже, це вияв волі Вашої, вияв волі - це вияв любові Вашої - якщо Ви хочете, отже це Ви і любите, якщо любите, то і отримаєте, бо кожному дається саме те, що він СПРАВДІ любить... коли тікає муза - відпочиньте, а тоді шукайте її у собі - більше їй просто ніде ховатися....))) отака механіка - скорочена... бо дальше так - усе від Бога, який є Любов, з Любові Своєї він дає кожному все, що хто хоче і все залежить від кожного з нас - хто скільки і чого здібний взяти... якщо лицем до Сонця (до Бога) - то Світло і Тепло (тобто Життя, тобто Любов, тобто - Бог), а якщо до Сонця - спиною - то страх і розпач... хмарність і зима...))) якщо занадто заплутано і не цікаво зовсім, то, Божено, я знаю - Ви просто вибачите мої спроби розказати Вам щось "невидиме".... (пасмурно - хмарно, похмуро, похмурно... "кожну похмурну мить...") - Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валю,я розумію,що ви намагаєтеся мені донести,і ви як завжди праві,лише я інколи люблю заплутуватися сама у собі,тому й виникають такі дивні почуття...Але не завжди я відвертаюся від так званої музи,я частіше за нею ганяюся...але я розумію,що й ганятися не варто, адже музадля мене,вона як кішка..захоче прийде і я буду їй радіти,захоче піде,і я сумуватиму за нею ...
|
|
|