Чому люблю, за що ненавиджу тебе?
Ось два питання, що не дають мені покою.
Люблю за те, що світло принесла в життя моє,
За щиру посмішку, коли говориш ти зі мною.
За очі твої світлі й ніжно-карі
Та за веселу вдачу притаманну лиш тобі
За руки твої теплі і ласкаві.
Та за проведені з тобою разом дні.
Що не дає мені покою, знаю я.
В́́ід цього світло вічно блякле, а на душі печаль.
Що ти завжди чиясь, та не моя.
Що загубилось у душі моїй твоє "На жаль"
