Мене вже завтра тут не буде.
Як завше, вимию весь дім.
Ввімку ефем. Злічу простуду.
Вживусь в пальто, що до колін.
І все... Автобусним маршрутом
Пущу заплакану сльозу, -
Бувай-прощай. Пошерхлі губи, -
Лиш пам`ятай мене живу!
Ти пам`ятай мене живу,
Усі слова і настанови:
Малину в чай і про весну,
І ліпше жайворон, ніж сóви...
А може... краще все забудь:
Спали оцю в пиляці книжку
Про надлюбовну каламуть
По діамантовій доріжці.
Спали усе, полий бензином.
Мене всім серцем прокляни.
Бо некохану, хоч клин-клином,
Але з життя свого жени...
"смертельне розчарування" у серці і в думках Вашої ЛГ, Ліно... вмерти- щоб покарати байжужість, нелюбов - щоб шкодував і плакав... навіть якщо й шкодуватиме, то не довго - байдужість... тим паче, що смерть - не вихід із таких "тягосних" стосунків... усе триватиме і з-поза межі... вихід в іншому - "автобусним маршрутом" - туди, де затишно серцю і цікаво думкам - ДО СЕБЕ... світ безмежний, варіантів - безліч... але це тільки щодо фабули... а ось ці два рядочки здалися мені дуже вдалими:
Автобусним маршрутом
Пущу заплакану сльозу...
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валечко,як Ви мене розумієтеце чудово,що так зрозуміли мій твір,те,що хотіла передати.Це біль минулого,зараз все добре