Було дуже весело, та я розуміла що чим подальше в ліс тим менше вірогідності що ми їдемо на шашлики.Але я була впевнена що все буде нормально. Так воно і було, ми розважалися і грали в волейбол, і мені вже було все одно що я майже незнаю тих людей, вони здавалися мені такими рідними наче я їх знаю цілу вічність. Так я була впевнена що це мої нові друзі.
Звісно я не з всіма могла найти спільну мову, та це мене не хвилювало.
І ось настала ніч всі почали збиратися біля вогнищя і розповідати різні страшилки. Та нам було зовсім нестрашно ми навпаки сміялися та наш активний регіт перервав один хлопець який дуже любив всілякі страшні історії. Він почав розповідати про відьом які жили в цьому лісі на пагорбі, ми йому не повірили і почали з ного сміятися, та він почав дуже впевнено казати що ми" сцикуни" і що він закладається на свою машину що ми на той пагорб не підемо.
Та ми нероздумуючи пішли всією толпою до того пагорба, залишивши того хлопця біля його машини, і ось ми ідемо на вид такі сміливі та в душі напевно в кожного бурхливо розвивався страх.
Ми підходимо до пагорба, та нікого немає. Так довго ішли а результату ніякого. На пагорбі нікого, ні відьом, ні хотьби одної міфічної ітоти. Розчаровані ми ішли до свого намету, дорогою всі думали про своє, хлопці про виграну машину, а дівчата...хто зна про що вони думали. Так мовочки ми дійшли до намету, і тут почався жах, думаєте прилетіли відьми ,та ні, хлопець який програв машину повісився на дереві, всі були шоковані навіщо було молодому хлопцю таке робити. Ми почали істерично викликати швидку але марно пульсу не було, і тут я знайшла записку від того хлопця і почала її читати.
Із записки хлопця
"Я дуже вас всіх люблю, але вибачте я теж хочу жити, я недаремно послав вас до пагорба, звісно там немає ніяких відьом, але там ви були не одні...я хворий і для того щоб мені стати здоровим потрібно сім грішних душ, це ви, тепер ви прокляті, так само як і я, я використав вас щоб самим стати нормальним.Недавно я зробив велику помилку і мене прокляли. Та сказали якщо я відведу до пагорба в п'ятницю тринадцятого сім людей то все моє прокляття перейде на тих людей, а якщо я цого не зроблю то скоро помру. Так само маєте зробити і ви ,якщо хочеться жити. Вибачте мене, в кінці я все переосмислив та було пізно і я вирішив зробити те що ви зараз бачите. .."
Прочитаним ми були шоковані, та цій історії ми не повірили, здавалося що він хотів просто відвести нас як найдальше, щоб ми не бачили його суїциду. Згодом проїхала міліція і ми поїхали додому.Після тієї ситуації ми не спілкувалися.
Минув місяць, спочатку померло троє, потім іще троє ,їхня смерть була загадковою і дуже страшною. Я залишилася сама, завтра п' ятниця тринадцяте і я їду з деякими людьми в ліс із ночівльою, я хочу жити. ..