Мов Сковорода, Її я відчуваю,
Не страшно і не соромно мені,
В сад не спішу і яму не копаю -
Маю згоріть в сященному вогні.
Земля й вода, вогонь й повітря –
Скрізь побувать не тільки уві сні,
Коли ж Вона візьме собі на вістря –
Світлом й теплом бажається мені.
Душа злетить й до Господа полине
Щоб попестив чи гнівно покарав,
Лиш би вживив у сущих в Україні
Аби здійснив, що нині не здолав.
Відтак навічно буду в Україні
В усіх життях й думках - єдині!
