Бурулі падають обережно,
Хвилюватися з цього зайве.
Бо небо, майже безмежне,
Життя, майже останнє.
І сонце сяє мов хворе,
Як пляма світу сумнівна.
А я поїду на море,
І встигну, мабуть, до півдня.
Бурулі падають обережно
Дивись під ноги, не дивись вгору,
Ступаючи цією стежкою,
Не зважаючи з дому йдеш, чи до дому.
Не зважаючи на об’яви,
На оголошення у місті.
Бурулі падають обережно,
Бурулі падають звідси.
Я вже перейшла світлофори,
Перебігла всі місця з застереженням.
Пререстибнула снігові прірви, льодові гори,
Проїхала знаки з обмеженням.
Вже майже прожила зиму,
З повним вікном холоду.
З білими брудними стінами,
З асфальтованими тротуарами солоними.
Мені не треба пояснювати
Закони тяжіння або кохання.
Бурулі падають постійно
Тримай мене міцно, як востаннє.
Коли ти мене так тримаєш
І шепочеш мені вірші,
Мені байдуже, чи бурулі падають,
Мені байдуже, чи вони вбивці.
Що поробиш, яв від тепла
Дах ридає бурулями скляними
Я без тебе тану і зриваюсь з даху або з вікна
А ти, навіть, не читаєш об’яви…
15,01,2013
́́
