Нас кличуть небеса угору,
Зовуть увись, щоб політати,
Туди, де вітер носить зорі,
І звідки сипе сніг на хати.
"Ходи сюди, літай собі між хмари" -
А на душі так млосно й важко,
Жалію я, чому нам крил не дали,
Жалію я, чому ж це я не пташка.
Здається, що там. Крила- пір'я власне,
Але як високо вони здіймають,
Як вогник вже і мрія гасне,
Бо люди в небі не літають.
Тримає світ мене і тисне в землю,
Обплів гілками, що є сили,
А я так хочу цю мрію теплу,
Ці крила, щоб мене зносили.
А все ж нас кличуть небеса,
А серце стукає так важко,
На що мені небес краса,
А що, коли ж це я не пташка...
