Один день!
День який змінить кардинально моє життя. Я не знаю чи зміни приведуть до вселенського щастя чи до шаленої болі. Але факт в тому, що все зміниться. У мене зараз подвійне почуття. Мене дістала одноманітність і я чекаю цього дня, бо дуже хочу змін. І я нестерпно боюсь цього дня, бо одне не те сказане слово може зіпсувати мені не одну вічність, зруйнувати не одну мрію і всі мої титанічні зусилля підуть нанівець.
Один день!
День коли я стану на крок вище до власної мрії і на крок нижче до безперспективного майбутнього.
День, коли я зроблю свій перший великий взлет. День коли я стану по-справжньому вільною.
Один день!
І я забуду всі обіди, весь біль минулого зітреться нанівець.
Я так чекаю цього дня.
Дня коли буду на самому піку щастя. Обернусь, гляну легеньким поглядом в минуле. В очі людей, які казали моїй мамі колись, що я бездар і з мене нічого не вийде. Які не не один раз змушували мої очі ставати вологими від сліз. Людей, які звались моїми наставниками і змушували щоночі тремтіти від дикого болю, завданого, здавалось звичайними, словами.
Дня, коли я зможу глянути у татові очі і сказати - "Рідненький, вам не треба більше працювати!"
Коли я зможу віддавати у переході бідним вже не останній гривень, а потім пішки йти додому. А зможу віддати більше за гривень, при цьому не позбавляючи себе такої розкоші, як "маршрутка."
День, коли я зможу подякувати братові, за все, що він для мене робить не лише на словах. Коли я зможу допомагати людям, які цього потребують. День, коли я зможу доторкнутися до ручки, свого маленького синочка, в той час коли за іншу руку мене тримає той самий, коханий, котрого я шукала все життя.
В той день встановиться баланс щастя у всьому. І молитва до Бога стане все щирішою і інтенсивнішою. Я відчую трепіт найближчих людей поруч і зрозумію, що такою щасливою я ще ніколи не була.
Зрозумію, що більшого щастя мені не треба...
І ніякі клуби, вечірки, шумні компанії, ніщо не замінить тепла коханого поруч і малесеньких долонь маленького синочка.
