Ми знов з тобою стрілись уві сні…
невипадково: ти і я зустрітись мали.
Надворі літо, і дощі рясні,
і з того сум,
що не раз́ом ми засинали…
Бо в тому сні і ніжність, і печаль,
і д́оторки руки до неземних матерій.
і обпіка вогонь, якого нам не жаль,
і кров, пульсуючи,
вистрибує з артерій.
Твого волосся чорний водоспад,
твоїх очей криштально чисті води...
Із цього сну нема шляху назад,
нема протиотрут
від насолоди.
Немає слів щоб передати почуття,
немає сил прокинутись завчасно.
Можливо, сон – це ще одне життя?
Якщо це так, тоді
воно – прекрасне!
Ми знов з тобою стрілись уві сні…
невипадково: ти і я зустрітись мали.
Навколо літо, і дощі рясні…
Одна печаль –
не р́азом засинали!..
23.06.2013р.
