Поламали гострий спис,
Розгубили лучні стріли,
Знову так, як і колись,
Ворон лине до могили.
Там нап’ється він снаги,
Набереться вдосталь сили.
Стало темно навкруги –
Ворон лине до могили.
Без жалю, без крику й сліз
День принесено у жертву.
Голі постаті беріз
Не зігріють тишу мертву.
І руки не подадуть,
Не засвітять згаслу свічку.
Хто зібравсь в останню путь,
Всепрощення має звичку.
Він не крикне: «Друже! Чуй!»,
Він читає все з лиця.
Чорний вороне, не клюй
Ще живі людські серця.
Ми зберемо наші стріли
І новий знайдемо спис,
Щоб круки не сатаніли
Там, де кожен з нас моливсь.
