Коли розколить небо грім,
Сльозами знов прольєтся горе,
Ніхто, ніби, не винен в тім,
Що на землі вже крові море.
Та це брехня-є винні люди,
В них на руках по лікті кров,
Коли вже мир на світі буде,
Нам обіцяють знов і знов.
Вже день за днем, моя країно,
Твоїх синів вбива метал,
Вони лежать ось там не винно,
А в них литить свинцевий сплав.
Ну скільки можна, моя нене,
Твоїх малих синів вбивать,
Немає родича у тебе,
Він змусив твій народ страждать.
Всі нібе хочуть крові, крові,
За що? навіщо? ну скажи,
Здригаєтся і небо від цей долі,
Ну схаменися, час зажди.
Невже ми мало настраждались?
Без "миротворців" ми жили,
За те сльозами не вмивались,
І кров із річок не пили.
За що скажи, ти моя нене,
Розколюєтся ця земля?
Я вік буду служить для тебе,
Ти Україна! Ти моя!
