Я пам’ятаю. я, мабуть, Ніколи не забуду – Крапав дощ. Ми ніби заховались, Але не помічали перешкод. Це було так уперше Для моїх губ, моїх очей. Ти був такий реальний І я була така твоя – Немов із павутини. В твоїх очах закінчувався світ.
ID: 507844 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 27.06.2014 21:35:06 © дата внесення змiн: 27.06.2014 21:35:06 автор: Світлана Кучпилюк
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie