Де Петрос голубить зірницю небесну,
де мріє ясний небокрай,
знайшов я там квiтку, на диво, чудесну,
що зветься Мене Покохай.–
Мене покохай!
Менi говорила ворожка-сусідка:
“Кохання свого не чекай!”
Та зникли слова тi, лишилася квiтка,
що зветься Мене Покохай. –
Мене покохай!
Та квітка чудесна та ще й бо чарівна
відкрила скарбів гір розмай –
й не квiтка розквітла, гуцулка-царiвна
сказала: “Мене покохай...”
Мене покохай!
Словами її всі видзвонюють звори:
“Коханий, коханий, кохай!”
Й моїми вустами виспівують гори:
“Кохана, кохана, кохай!” –
Мене ти кохай!
Створено 19. 06. 1987 року, смт.Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 33
Про цю квітку не одну пісню склали поети, наприклад: А я не знав і сам, що в полонині там РОМЕН ще звуть ім'ям ЛЮБИ МЕНЕ
І кожний автор знаходить свої неповторні барви, і Вашими вустами теж заспівали гори. І, я думаю, була якась конкретна особа, що надихнула на таке диво?
Т. Василько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Без сумніву! А для мене квітка "Мене покохай!" - едельвейс.
Т. Василько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Білі Ослави - це ж чарівне Прикарпаття, там теж цвіте квітка "Мене покохай"... Доречі колись бував у довкіллях Вашого села, заходив і в село. Щоправда давненько це було...
