Між полями серед лугу,
При дорозі, за селом
Вітер потішав подругу
Ту яку вже знав давно.
Вона гілля розпустила
Цвітом білим зацвіла
Та чомусь не веселилась
Тільки слізоньки лила.
Сумувала калинонька
Сумувала за селом
І згадувала як щасливо
Як їй весело було.
Бо зростала при дорозі
Серед лугу між полів
Знала тисячі прохожих
Кожен з нею гомонів.
Пам’ятає як дівчата
Кожен ранок шли в поля
Шли сапати,жито жати
Співом їх жила земля.
А в спекотні дні ховались
Всі в тіньочку відпочити
Як всі весело сміялись
Як хотілось їм всім жити.
Скільки радості, кохання
Її віти зберегли
Скільки сліз розчарування
Її корні попили.
Все змінилось, все минулось
Радість,спів поміж полів
Тепер тільки вона чує
Страшний гуркіт тракторів.
Стоїть в лузі калинонька
Сумує, ридає
Один вітер серед лугу
Її розважає.
Шкода, можливо щось зміниться на краще... 
