В маршрутці сиділа навпроти дзеркала. Через сорок хвилин усвідомлюю, що моє відображення мене вже бісить. А ще розумію, я – копія свого батька. Раніше, коли хтось мені це говорив, моєму гніву не було меж. Але ж, збоку видно краще? Сьогодні я дивлюсь на себе і розумію, що це вже двадцятиоднорічний факт.
Я не знаю про що зараз думає мій батько. Мабуть, інколи він згадує про мене. Мені здається, це правильно, що ми не читаємо чужі думки. У всякому разі, я рада, що ніхто не читає моїх. Думки – це сильна зброя, з якою я часто воюю проти себе. Хто перемагає? Сьогодні точно не я. Я уявляю розмову з батьком. Знаєте, як? Ми просто мовчимо.
Я не можу сказати, що я скучаю. Я не звикла, що батько поряд. Лише, згадую як в дитинстві, близько шостої вечора я завжди відчувала його прихід з роботи. Перед цим стрілка годинника перескакувала на наступну позначку з якимось не таким звуком. Через декілька секунд в замку повертався ключ і заходив він. Я ніколи не помилялась.
Кажуть, запам’ятовується тільки хороше. Ні. Просто погане не хочеться згадувати. Я ніколи його не захищала. Мені просто хотілося, щоб він був нормальним. Але, мабуть, я цього хотіла більше, ніж він. Я програла. Я не плакала. В другий клас я пішла вже як дитина з неповної сім’ї. я рада, що подорослішала трохи раніше. Пройшов час. Я можу здатися Вам черствою, але заплакала я лише 2 роки назад. Це був невдалий день. В моєму житті були і набагато гірші дні, але тоді я хотіла, щоб поряд просто сидів батько.
Я не пишу нічого про маму. Вона надзвичайна людина. Те, що я свідома і вмію думати, я завдячую їй. Я просто не маю права сказати, що моя сім’я якась ненормальна. Я не знаю, що означає словосполучення «нормальна сім’я ». Але я знаю, що означає бути нормальною людиною. Я – нормальна.
У вересні моєму батькові буде 44. Я знаю, що він так і не знайшов себе. А я його знайшла в своєму відображенні. І я знаю, що зараз не на своєму місті я. Мені не лишається нічого, окрім озброюватися думками і воювати з собою. Я вже не злюсь. Я просто хочу бачити в дзеркалі не майбутнє, а минуле.
Рассказ хороший!Успехов! 
