Рубінова заграва мало
Не спопелила цілий світ.
Розбурхане багаттям сяйво
Розфарбувало в маків цвіт
У кронах пінністі пелюстки.
Дерева мов на виданні
Дівиці красні у розпуці
Стоять сполохано-німі,
Вдивляються в оманний простір -
Чи хто сватів не надіслав?
Де ж ті очікувані гості? -
Нема...І смуток в них запав.
Бо з ніччю,що ось-ось настане,
Краса їх барв у мить зійде;
І кучерявість їхню ставну
Невдовзі вітер розкраде.
