Ти єдиною мене називав,
Море квітів і слів дарував,
А я чомусь повірила тобі.
Вітер в коси мої заплітав,
Очі уві сні цілував,
Кажуть люди, не одній мені.
Крила зради тебе понесли,
Сили вільної додали,
Чорним птахом ти літав, кружляв.
Гірко плачу, ридаю, молю,
І прощаю тобі, бо люблю,
Що робив ти, сам тоді не знав.
Розбите серце під ногами,
Таке розбещене словами
Розбите серце, як дитя…
Тобі усе я пробачаю,
І, скільки скажеш, почекаю,
Лиш не руйнуй мого життя.
29.01.2006