Розтопити міражі у солоних сльозах і забути про все, що колись хтось сказав;
Попрощатись і не обертатись – це все, що можу зробити для тебе…сьогодні. Так, ще сьогодні можу, а вже завтра буде пізно. Для мене, для нас. Це все він – цей тривожний час. Я не можу писати і не можу не писати. Цей біль з»їдає і змушує завмирати. В серці тремтіння…чужа пташка покине твоє небо і полине у вирій. А чужі покидають? Риторично, незвично… Важко забути, неможливо згадати, коли повернешся, я буду чекати…