Відцвіло.Відцвіло все те,що колись нагадувало про твій заворожуючий погляд.
Відболіло.Відболіло все те,що мурашками так ніжно бігало по тілу.
Велике озеро потроху засихає від холодної байдужості,від нестачі кисню.
Вміння вислухати завжди було далеко за обрієм.
Високо летіли ластівки,падали і підіймались,бились грудьми ,черхали суху,мовчазну землю тендітними крилами.
Водночас приходить босе розуміння.
Воно підходить все ближче,намагається сказати мені щось на вушко.
Вагання між метафорою і сталим епітетом.
Вибір.Вогонь не згасає,хоча багаття залите слізною водою.
Віднайдено істину.
Р.S.Почуття завжди перемагаюсь завуальовану посмішку.
Ольга Швидка