Нічого краще би не мати
В горнилі праведних боїв,
Бо ми всього лиш дипломати
Чужих невизнаних світів.
Чи, може, ми - нещасні барди,
Любителі душевних струн,
Як ті незірвані петарди,
Колись піднімем сотні лун.
Можливо, я - пірат моралі,
Грабую чисті почуття,
А каравелли йдуть у далі,
Шукаючи своє життя.
Вони, можливо, вища раса -
Ті, що літатимуть без крил,
Хоча лишились підераси
Із серцем із холодних брил.
Але в душі ми всі поети -
Дизайнери смачних світі.
Брехло - я, бо мої сонети
Не споять душу до країв.
