Війна страшенна, скажена, люта,
Все, як у сні.
Неначе маревом зла повита,
Пастками слів.
Отрутою смерті заряджена зброя
І влучно б’є.
До Бога йдуть Небесні Герої,
Страшно стає -
До чого сенси, до чого цілі,
Весь хід життя,
Якщо тортури, якщо могили,
Мрак небуття?!
Якщо безумством розчулена паща
Заковтує світ,
І в морок смерті уносить найкращих
В розквіті літ?!
Коли закриється ящик Пандори,
Поглине в себе
Оте біснувате породження Мари –
Мерзенне і зле?!
Коли молитви, труди, благання
До Бога дійдуть,
Коли сумісні людські намагання
Назад повернуть
Оту страшенну, скажену машину,
Що зветься війна?!
Ну хтось повинен, весь світ повинен
Натиснуть гальма!
20-22.10.14р.