Я часто бачу сон, тривожний і хисткий, –
Незнана жінка в нім і я її люблю,
Вона мене також, тож образ той ловлю –
Незмінний він завжди і завжди не такий.
І серце втаєне відкрите їй одній,
І їй одній, це так!, розлив мого жалю,
І тільки їй близькі ті муки, що терплю,
І лоба жар плачем своїм тамує мій.
Волосся біле, русе, риже – чи яке?
Не знаю я, ім’я ж приємне і дзвінке,
Як любі імена, що зникли із Життя.
Спокійні очі наче в статуї були,
Величний ніжний голос мов із забуття,
Як рідні голоси, що в вічність відійшли.
Paul Verlaine
Mon rêve familier
Je fais souvent ce rêve étrange et pénétrant
D'une femme inconnue, et que j'aime, et qui m'aime
Et qui n'est, chaque fois, ni tout à fait la même
Ni tout à fait une autre, et m'aime et me comprend.
Car elle me comprend, et mon coeur, transparent
Pour elle seule, hélas ! cesse d'être un problème
Pour elle seule, et les moiteurs de mon front blême,
Elle seule les sait rafraîchir, en pleurant.
Est-elle brune, blonde ou rousse ? - Je l'ignore.
Son nom ? Je me souviens qu'il est doux et sonore
Comme ceux des aimés que la Vie exila.
Son regard est pareil au regard des statues,
Et, pour sa voix, lointaine, et calme, et grave, elle a
L'inflexion des voix chères qui se sont tues.
ID:
535195
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 06.11.2014 22:35:31
© дата внесення змiн: 11.11.2014 23:09:52
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
