Заграють скрипкою думки
То раптом завмирають.
На будь-якій з відомих нот
Потік свій зупиняють.
Байдужий став їм нотний стан?
Мій ритм, моя тональність?
Мої думки – вони такі…
У них своя ментальність.
Погордою до них
Не хочу захворіти.
Це ж бо ріднесенькі думки,
Завжди як милі діти.
Не проконтролювати
Цей хід, і плин, і біг,
І кинути за грати
Ніхто не в змозі їх.
З’являються й зникають
То кволі,то бадьорі.
Живуть завжди зі мною,
І в радості, і в горі.
