Більш нічого не треба, спасибі.
Більш нічого не хочу, пробач.
Більше просто тепер я не в силі,
Чути тонкий задимлений плач.
Ти згасив вже останні надії,
Більш не буду питать: «Що тепер?».
Ти сидиш десь там у квартирі,
Я ж, отут, і вогонь мій помер.
Так, між нами були кілометри,
Але потім лиш кілька хвилин.
Ті хвилини плелись у моменти,
Вже не чувши щасливих годин.
Віриш? Не знаю, що заважало,
Коли брала до рук телефон.
Моя воля, чи просто брехало,
Десь отам, між легенями знов.
Та і ти мені не розкажеш,
Чи й твої почуття не обман,
Бо напевно уже не розв’яжеш
У ту тему холодний портал.
Бо там холодно, вогко, нечутно
Моїх слів уживу лиш тобі.
Відкривай мене тихо, беззвучно
Я покинула, тепер все у сні..
09.07.12́
