Малює грудень в тихий вечір,
Торкнувшись пензликом до мрії –
Над ставом вербочки старечі,
На вербах захід ще жаріє.
Хмаринки ніжно підмалює:
Штришок, штришок – і є рум'яна...
Так пензлик весело танцює,
Хоч ніч підходить невблаганна.
А проти ставу, біля яру,
Дукат, надщерблений, пихатий,
Взяв ночі темної примару,
Вдяга її в черлене злато.
На небі грудень будить зорі –
Маленькі ніжні самоцвіти
Мигтять у синьому просторі -
І мливо зір спада на віти.
Малює грудень сонний став -
Широке полотно кришталю,
На котре срібний сніг упав,
Прикрив небес дзеркальні далі.
29.12.2009 року
