Небо сіріє. Зіркову отару
Місяць поволі веде у кошару.
Жевріє обрій, стрічає світанок
Тоне в серпанку омріяний ранок.
Ніч відступає, скінчилось безсоння.
Перший промінчик торкнувсь підвіконня.
Сонячний зайчик стрибнув на подушку.
Щічку погладив й шепоче на вушко:
«День подарує відверті зізнання
Серце та душу відкрий для кохання!»
мого словникового запасу не вистачає, щоб висказати своє враження. Дуже-дуже гарно. Стіхо, яке дає надію...
Олександр Ковальчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Господи!!!! Не верю глазам своим!!!!!!!! Неужели это Вы!!!!!!!!!!!!!!!! Чертовски рад опять читать комментарий от своего наставника спустя столько лет!!!!!!! Спасибо!!!!!!!
Дякую! 
Завжди радий Вашій увазі!
Гарнющий! 
