Небо, рідненьке, скажи
коли ти припинеш кидати мені випробовування?
Скільки ще смертей дорогих мені людей я маю стерпіти?
Скільки сліз повинна проплакати?
Боже, чим я таку боротьбу заслужила?
Може, ти з мене насміхаєшся?! Я ж дихання втрачаю...
Я ж жити не можу, не можу... але мушу.
Поети пишуть, що життя боротьба, я маю боротися,
маю, та як?
Я не борець, я хочу спокою...
Хочу аби ці удари з неба нарешті закінчились,
я втомилась втрачати найдорожчих... Вірити, що
вони стають ангеликами і завжди зі мною.
Я втомилась жити у проблемах.
Що не день то мінімум одна сумна новина.
За одну приємність в моєму житті, я відплачую
безкінечними труднощами, проблемами...
Мені боляче, боляче, боляче...
